Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.

       Мітинг присвячений відкриттю меморіальної дошки випускнику  школи Сисоєву Валерію, який  загинув  на війні захищаючи територіальну цілісність і незалежність рідної землі, пройшов сьогодні  на подвір’ї Стебницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. №6. Сьогодні тут зібрались рідні та близькі загиблого, однокласники, учнівський та педагогічний колективи,бойові побратими,  священнослужителі,  громада на чолі з головою міста Старосольським П.Р.
        Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть  молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні на фасаді нашої школи з’явився третій пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про героїв, що загинули захищаючи незалежність нашої держави, про материнське, людське горе. Хоч зараз важко нам, і неспокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружна сім’я - український народ здолає всі перешкоди. Герої не вмирають! Вони будуть жити у пам’яті народній у віках.

         Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Пам’ятники, як символ про тих, хто пройшов війну, хто віддав своє життя за рідну землю.

          Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Мар’ян Дишель, Володимир Костик, Валерій Сисоєв з меморіальної дошки щодня зустрічатимуть  і проводжатимуть поглядом учнів, нагадуватимуть  кожному з нас, що вони поклали життя, щоб  ми жили в мирній квітучій Україні.